програмісти

З появою комп’ютерів з’явилася і нова професія – програмісти. Ці люди залишаються незвичайними і загадковими персонами. Про них часто складають анекдоти, в цій області вони можуть позмагатися з Вовочка і поручиком Ржевським.

Всі знають про те, що програмісти відлюдники, цураються жінок і думають постійно тільки про комп’ютери.

Однак насправді не все твердження про людей цієї професії є правдою. Тому спробуємо викрити вже вкорінені вигадки і міфи про програмістів.

Програмісти в побуті невибагливі.

Багато хто вважає природним, що для програміста треба всього лише стілець, та комп’ютер. Цей міф в результаті став найбільш відомим. Звичайно, така думка має право на існування, однак тут не обійтися без винятків. Наприклад, один з найвідоміших російських програмістів Михайло Донський в інтерв’ю газеті Труд заявив: “Можу сказати точно, що у мене вдома меблів досить … Тільки комп’ютер і матрац можуть бути у хакера в кіно”. До того ж високопрофесійні фахівці все частіше цінують затишок і можуть собі дозволити їм скористатися – адже їх робота гідно оплачується. Тому не викликає подиву, коли програміст набуває собі ергономічне крісло, вартістю від 1000 доларів.

Програмісти є вічними холостяками.

Насправді історії про те, що справжнім програмістам жінки не потрібні, є досить утопічним. Дівчата для таких чоловіків зовсім не марна трата часу. Хоча програмісти, як правило, і захоплені своєю роботою, ніщо людське їм не чуже. Адже тепла і ласки хочеться кожному: і менеджеру, і студенту, старому і, звичайно ж, комп’ютерникові. Втім, цілком зрозуміло, звідки у даного міфу ростуть ноги. Адже робота програміста приносить сильну зайнятість, що неминуче відбивається і за межі робочого часу. В результаті не рідкість ситуація, коли дівчина буквально силою відштовхує свого молодого чоловіка від комп’ютера. Зате старання можуть бути з лишком окупляться. У популярній книзі А.Екслера “Записки дружини програміста” якраз і описані всі труднощі жіночого спілкування з “важким” чоловіком.

Програмісти найнатуральніші жителі Інтернету.

Багато хто вважає цих людей жителями Мережі в самому прямому сенсі. Але наскільки вірний цей розхожий міф? Чи справді все спілкування зводиться до мессенджерам зразок ICQ і просиджування в соціальних мережах? Точно на це питання відповісти ніхто не зможе. Деякі “програмісти” чесно скажуть, потупивши голову, що вже нічого не бачать далі рідного монітора, часто спілкуючись навіть з родичами тільки за допомогою Інтернету. А хтось спробує виправдатися живим спілкуванням, правда лише на роботі. Звичайно, Мережа дає сильний спокуса обмежити своє реальне спілкування з іншими людьми на користь віртуального. Однак доступ до Інтернету є сьогодні у всіх і ця хвороба вже носить загальний характер. Так навіщо ж звинувачувати в ній одних лише програмістів?

Програмісти є книжково-комп’ютерними хробаками.

Згідно з цим твердженням, програмісти якщо і читають щось, то лише про комп’ютери. Однак даний міф з легкістю розбивається об стопку різноманітних книг, що знаходиться на полицях практично будь-якого програміста. Тут і Лук’яненко, і Фрай, Промови і Толкієн. Вважається, що одним з улюблених жанрів людей цієї професії є фентезі. Самі ж програмісти виправдовують це тим, що на роботі їм доводиться мати справу з абстрактними, віртуальними і нематеріальними речами.

Це люди без хобі.

Цим міфом ми відмовляємо програмістам в праві на нормальне життя. Всі знають, що ідеальна робота – це та, яка не тільки дозволяє забезпечити безбідне існування, але і є в певному сенсі хобі. Відштовхуючись від цього твердження, більшість програмістів можна сміливо назвати щасливими людьми. Адже їм комп’ютер замінює абсолютно інші заняття. У більшості таких людей до того ж просто немає часу, скажімо, на фарби, пензлі та полотно.Хоча, якщо вважати походи в кіно, читання книг і рішення головоломок за хобі, то навіть найзапеклішого програміста можна викрити в занятті сторонніми речами. “Програмісти із задоволенням ходять в кіно, в театри, і хобі у них є, якщо часу вистачає. У радянські часи особисто я, наприклад, любив грати в бридж”, – розповідає Донський.

У програмістів на столі вічний хаос.

Не будемо лукавити, цей стереотип часто відображає дійсність. Хоча, звичайно ж, є і програмісти-естети, що підтримують на своєму робочому місці ідеальний порядок.

Програмісти завжди погано стрижені.

Дійсно, програмісти не дуже полюбляють перукарів. Як результат – розпатлана шевелюра або довгий хвіст замість акуратною стрижки. За цим атрибутам часто можна навіть вирахувати поважаючого себе програміста. І пояснень такого феномену немає. До того ж ця ознака вже настільки зріднився з образом програміста, що багато роботодавців навіть прощають їм нелюбов до перукарів і порушення суворого дрес-коду.

Жінок-програмістів не буває.

Або буває, але вони помітно поступаються колегам-чоловікам. Швидше за все цей міф вигаданий сильною половиною. Насправді ж жінок в цій професії дійсно мало, однак серед них висококваліфікованих фахівців не менше, ніж серед чоловіків. До того ж є обгрунтована думка, що жінки в даній професії більш обережні і уважні, ніж їх конкуренти з сильної половини.

Програмісти знають багато несмішних анекдотів.

Розвіяти цей міф не вийде, проте причиною цього аж ніяк не погане почуття гумору програмістів. Всьому виною специфіка їх роботи, далека від розуміння звичайної людини. Коли мова між двома програмістами заходить про програмному коді і жартах на тему комп’ютерів, цей гумор буде, швидше за все, зрозумілий тільки їм. Мало хто зрозуміє порівняння спільного створення RAID-масиву і одруження.

Програмісти самі можуть чинити комп’ютери.

Не варто змішувати в купу людей всіх професій, що мають відношення до комп’ютера. Хоча програмісти і націлені на якісний і швидкий результат, не завжди він має відношення до ремонтних робіт. Все таки має місце спеціалізація, хоча зазвичай програмісти мають уявлення про роботу комп’ютера і нескладну проблему в змозі усунути самі.

Add a Comment