Фрідріх Шиллер

Йоганн Крістоф Фрідріх фон Шиллер

(10.11.1759 – 9.05.1805) – видатний німецький поет, драматург, історик, автор ряду теоретичних робіт з мистецтва, один з творців літератури нового часу в Німеччині. Його перу належать такі відомі твори як трагедія “Розбійники” (1781-82), “Валленштейн” (1800), драми “Підступність і любов” (1784), “Дон Карлос”, “Вільгельм Телль” (1804), романтична трагедія ” Орлеанська діва “(1801).

Фрідріх Шиллер

Життя Шиллера була тісно пов’язана з армією.

Батьком Фрідріха Крістофа був Йоганн Каспар Шиллер – фельдшер, офіцер, що знаходиться на службі у вюртембергського герцога; після закінчення в 1772 році латинської школи в Людвігсбурзі Шиллер був зарахований саме до військової школи (там письменник вивчав медицину і юриспруденцію), пізніше отримала статус академії; після закінчення останньої в 1780 році Шиллер отримав призначення в Штутгарт на посаду полкового лікаря.

Шиллеру забороняли писати.

відлучитися з полку в Мангейм на представлення своєї першої трагедії “Розбійники”, Шиллеру видали заборону на написання чогось, окрім творів на медичну тему. Подібний випад проти його літературної творчості змусив Шиллер віддати перевагу володінь герцога, в яких він на той момент перебував, інші німецькі землі.

Шиллер писав п’єси спеціально для театрів.

Влітку 1783 року інтендант Мангеймського театру уклав з Шиллером контракт, за яким драматург повинен бути писати п’єси спеціально для постановки на мангеймской сцені. Розпочаті до укладення цього театрального договору драми “Підступність і любов” і “Змова Фієско в Генуї” якраз і були поставлені в Мангеймі. Після них контракт з Шиллером, незважаючи на приголомшливий успіх “Підступності і любові”, відновлений не був.

Шиллер займався історією.

У 1787 році Шиллер переїхав в Веймар, а в 1788 зайнявся редакцією “Історії знаменитих повстань і змов”, серії книг, присвячених різноманітним історичним пертурбацій в суспільстві. В рамках своєї роботи Шиллер розкрив тему самовизначення Нідерландів, які отримали свободу від іспанського панування. У 1793 році письменник випустив у світ “Історію Тридцятилітньої війни”. Крім того, історичними темами так і рясніє вся його різноманітна драматургія. Шиллер пише і про Жанну Д’Арк, і про Марію Стюарт, не оминає своєю увагою легендарного швейцарського героя Вільгельма Телля і багатьох-багатьох інших.

Шиллер був знайомий з Гете.

Знайомство двох класиків німецької літератури відбулося в 1788 році, а вже в 1789 за допомогою Гете Шиллер отримав посаду професора історії в Йенском університеті. Згодом письменники вели один з одним переписку літературно-естетичного характеру, виступили співавторами в циклі епіграм “Ксенії”. Дружба з Гете спонукала Шиллера на створення таких знаменитих ліричних творів як “Рукавичка”, “Полікратовов персні”, “Ивикови журавлі”.

Шиллер захоплено зустрів Велику французьку революцію.

Незважаючи на схвалення письменником падіння феодального ладу, до події у Франції Шиллер поставився з деякою часткою побоювання: йому не сподобалася і кара Людовика XVI, і піднімає голову якобінська диктатура.

Шиллеру допомагав грошима наслідний принц.

Незважаючи на професуру в Йенском університеті, доходи Шиллера були вкрай малі, грошей не вистачало навіть на найнеобхідніше. Наслідний принц Фр.Кр. фон Шлезвіг-Гольштейн-Зондербург-Августенбург вирішив надати допомогу поетові і три роки (з 1791 по 1794) виплачував йому стипендію. З 1799 року вона була збільшена в два рази.

За життя Шиллер багато разів закохувався.

В юності ідеалами поета були Лаура Петрарки і Франциска фон Гогенгей, метресса Віртембергской герцога, згодом дружина Карла і нова герцогиня. Сімнадцятирічний Шиллер був в повному захваті від чарівної і знатної Франціски, в ній він бачив зосередження всіх чеснот і саме її він вивів у своїй знаменитій драмі “Підступність і любов” під ім’ям леді Мильфорд.Пізніше Шиллер став відчувати почуття до більш реальним жінкам, з якими цілком міг зв’язати себе узами шлюбу, але з певних причин цього не зробив. У маєтку Генрієтти Вольцоген, де поет ховався від переслідування герцога, він закохався в дочку прихистила його жінки – Шарлоту, однак ні сама дівчина, ні її мати не проявили до Шіллера достатньою запалу: дівчина любила іншого, а матері не подобалося хитке становище поета в суспільстві . Одну з головних ролей у житті й ​​літературну діяльність Шиллера судилося зіграти ще однієї Шарлотті – заміжньої дами на прізвище Маршальк фон Остгейм, по чоловікові Кальб. Однак любов до Шарлотті не заважала Шиллеру захоплюватися і іншими жінками, такими як актриси, що грають у виставах, поставлених за його п’єсами, або просто гарні дівчата, які люблять літературу і мистецтво. На одній з останніх – Маргариті Шванн, Шиллер мало не одружився. Зупинило поета те, що він при цьому хотів би одружитися ще й на Шарлотті, та й батько Маргарити не дав своєї згоди на шлюб. Відносини з Шарлоттою закінчилися зовсім прозаїчно – поет охолов до жінки, що не зважилася заради нього на розлучення з чоловіком. Дружиною Шиллера стала Шарлота фон Ленгфельд, з якої поет познайомився в 1784 році в Мангеймі, але реально звернув на неї увагу тільки через три роки. Цікаво, що любов до Шарлотті якийсь час межувала в душі Шиллера разом з любов’ю до її старшій сестрі Кароліні, яка заради щастя сестри і улюбленого Фрідріха вийшла заміж за нелюба і пішла з їх дороги. Весілля Шиллера відбулася 20 лютого 1790 року.

У зрілій творчості Шиллера відбився конфлікт між просвітницьким ідеалом і реальною дійсністю.

Найбільш показово в цьому плані вірш 1795 го року “Ідеал і життя”, а також пізні трагедії німецького драматурга, в яких ставиться проблема вільного світоустрою на тлі страхітливої ​​за своєю жорсткістю суспільного життя.

Шиллер був дворянином.

Дворянство Шиллеру було подаровано імператором Священної Римської імперії німецької нації Франциском II в 1802 році.

У Шиллера було слабке здоров’я.

Протягом майже всього життя поет часто хворів. Під кінець життя у Шиллера розвинувся туберкульоз. Помер письменник 9 травня 1805 року в Веймарі.

Творчість Шиллера високо цінували в Росії.

Класичними перекладами Шіллера в російській літературі вважаються переклади Жуковського. Крім того твору Шиллера перекладали Державін, Пушкін, Лермонтов, Тютчев і Фет. Високо цінували творчість німецького драматурга Тургенєв, Лев Толстой, Достоєвський.

Add a Comment