Цифрове телебачення

Розмови про перехід телебачення на цифровий основу ведуться вже близько десяти років. Фахівці пророкують швидку кончину аналогового ТБ і настання епохи цифрового мовлення.

За цей час цифровий формат дійсно став основним в сфері супутникового мовлення, однак в кабельному і в ефірному сегменті, незважаючи на всі прогнози, позиції цифрового телебачення ще вкрай слабкі. Сам перехід на нову форму відкриває мовникам нові перспективи.

У цифровому форматі канали передачі даних стануть уніфікованими і мультисервісними. З’явиться можливість здійснювати монтаж, зберігання і передачу інформації без втрати якості.

При створенні абонентських пристроїв можна буде використовувати перевірені цифрові технології і так далі. Саме ці можливості, вперше сформульовані в кінці 90-х, і дозволили експертам передбачити захід аналогового телебачення.

Однак впровадження нововведень завадила складна ситуація на ринку, споживачі не могли до кінця зрозуміти, за що їм платити гроші, що є міфом в красивих гаслах, а що правдою. Тому і розглянемо основні твердження про безумовне переході на нову технологію.

У цифровому телебаченні канали передачі даних використовуються більш ефективно.

Це твердження є правдою. При цифровому кодуванні в одному частотному каналі передається вже не одна, а до 16 телевізійних програм. Саме це явище і є одним з головних переваг цифрового телебачення. Для операторів зв’язку таке явище дуже важливо, воно дозволяє або значно знизити оплату за використовувані канали або ж значно збільшити число каналів. Зараз люди дивляться телебачення за допомогою трьох шляхів – супутника, ефіру, кабелю. Якщо порівнювати вартість утримання обладнання, то найвища у супутникових операторів, які витрачають значні кошти на доставку сигналу абоненту. А ось з цифровими методами ці витрати помітно знижуються, що зменшує і вартість послуги. Звичайно ж, впровадження цифрових технологій на руку і операторам, і споживачам. Сьогодні цифрові технології DVB-S і MPEG-2 в супутниковому мовленні впроваджені вже в усьому світі. Сьогодні стоїть на порядку денному питання впровадження вже нового покоління форматів – DVB-S2 і MPEG-4. Для кабельних операторів ситуація інша, вони не витрачають значних коштів на підтримання каналу зв’язку, не мають зазвичай дефіциту частот. Якщо оператор хоче збільшити число каналів, то він може просто використовувати нові частоти, так що помітного виграшу від впровадження цифрових технологій немає, до того ж ще і вартість впровадження задоволена висока. Ось чому кабельні оператори тільки починають пропонувати цифрове телебачення, віддаючи данину і прогресу, і моді. Найскладніше становище у ефірних операторів, які і мають дефіцит частотного ресурсу, і несуть великі витрати на підтримку обладнання для мовлення. Тому саме ефірщікі зацікавлені більше всіх у впровадженні цифри, що дозволить знизити витрати за основними напрямками і збільшити кількість програм. Але впровадження цифрового формату в ефірному мовленні вимагає величезних витрат. Держава оцінює переклад державної мережі на цифру в 1,5 мільярда доларів, не варто забувати і про те, що населення буде потрібно оснастити цифровими декодерами, а це за оцінками – 50 мільйонів штук. Кінцевому ж користувачеві зазвичай насправді все одно, який технологією він користується і скільки каналів він отримує в одній частоті, а от якість і ціна грають важливу роль.

За допомогою цифрового телебачення можна помітно збільшити кількість розподіляються програм.

Це твердження як раз і продовжує попереднє, будучи одним із стимулів впровадження цифри. Затвердження правдиво, але наскільки він привабливо для операторів? Кабельним операторам набагато простіше модифікувати свою мережу і тим самим збільшити число каналів, ніж вкладатися в дороге устаткування і втрачати абонентів при переході на новий стандарт.А ось для ефірних мовників такий перехід є досить привабливим, тому що значно розширить їх можливості. Збільшення числа каналів може зацікавити і абонентів, однак це варто відносити до жителів віддалених територій. До речі в значній мірі цей сегмент уже зайнятий супутниковими операторами, наприклад “Тріколором”. Так що фінансування переходу чи буде здійснюватися за рахунок таких абонентів.

При цифровому мовленні якість картинки помітно краще.

Це твердження досить спірно, тому що якість зображення визначається якістю найслабшої ланки по ланцюжку від формування сигналу до телеприймача. Наприклад, кабель від декодера до телевізора може помітно спотворювати зображення. Та й мало сьогодні ще телевізорів, які можуть показувати дійсно якісну картинку, тому й не дивно, що велика частина людей не виявляють помітного поліпшення. У хороших умовах прийому навіть експертові важко відрізнити формат передачі зображення. А ось при погіршенні умов з’являється різниця – при аналоговому мовленні з’являється сніг, звук починає шипіти, а ось в цифровому форматі картинка якийсь час залишається незмінною, далі ж починає розпадатися на кубики і завмирати. Чи є така поведінка перевагою – питання риторичне, так як наявність в Росії великого числа місць з поганим прийомом взагалі може звести нанівець переваги нового формату. Також слід враховувати і такий параметр, як динаміка зображення. В аналоговому мовленні кожен кадр несе повну інформацію про зображення, тому різка зміна сюжету не приводить до втрати інформації, а ось в цифровому мовленні повна інформації є тільки в опорних кадрах. В інший же час просто передається інформація про зміни в зображенні, зі збільшенням стиснення інформація і передається рідше. Це призводить до того, що в динамічних сценах відбувається помітна втрата інформації, так як зображення не встигає оновлюватися. До речі, особливо критичний перехід на цифру для США, які користуються стандартом 1954 року NTSC, але навіть для цієї країни-лідера терміни переходу постійно зсуваються. Європа ж планує перехід на цифрове мовлення не раніше 2014 року.

Цифрове мовлення дозволить помітно знизити енергоспоживання ефірних передавачів.

Це твердження вірне, так як передавач, використовуючи ту ж або меншу потужність, зможе вести мовлення набагато більше програм. Це вигідно для держави і для ефірних мовників, так як знизяться витрати на утримання обладнання, а соціальний пакет програм може бути значно збільшений. Однак для абонентів інших сегментів (супутника і кабелю) таке явище не має значення.

Цифрове мовлення дозволить поліпшити прийом ефірних каналів в умовах міської забудови.

Для роботи в міських умовах, з огляду на сильні відображення сигналу від будинків, розроблений формат DVB-T, для якого і вірно це твердження. Однак досвід показав, що в містах, що впровадили цифрове ефірне мовлення, надійний сигнал для стаціонарних користувачів все одно не можна отримати без зовнішніх антен або ж кабельних мереж. А ось можливість прийому сигналу телебачення на мобільні пристрої автомобілістів і мандрівників дійсно може стати перспективною справою.

Цифрове мовлення має на увазі інтерактивність.

Часто при згадці цифрового мовлення згадується інтерактивність, одна це не так. Насправді саме мовлення ніяк не пов’язане з інтерактивністю і не забезпечує її. Для передачі сигналу цифрового телебачення дійсно можуть використовуватися IP-мережі, які інтерактивні спочатку, ця можливість може застосовуватися і щодо програм. У підсумку за допомогою мережі передачі даних, обладнання головної станції, властивостей кінцевих користувача пристроїв і досягається інтерактивність. Це явище дуже цікавить операторів, так як з’являються нові послуги, які залучають потенційних абонентів.Але для більшості традиційних операторів така можливість залишається недоступною, так як для її впровадження потрібно значна реконструкція мережі. Досвід впровадження інтерактивності показав, що необхідні витрати на організацію сервісів і їх підтримку не спричинили значного інтересу користувачів, отже стимулів впроваджувати цей сервіс у традиційних операторів практично немає.

Після переходу на цифру телебачення стане платним.

Просто перехід на цифрове мовлення не обов’язково буде пов’язаний з кодуванням, але для кабельних операторів відкрите мовлення не несе переваг, що критично для платних каналів. А ось при введенні закритого платного мовлення виявляється, що практично всі декодери мають можливість декодувати цифровий сигнал. Природно, що логічним буде реалізовувати платні системи вже на цифровій основі, тоді і перехід на цифрове мовлення стане наслідком впровадження платного телебачення, а не його причиною. Та й ефірні мовники постаралися в освіту даного міфу. У Великобританії спочатку було вирішено, щоб ефірні канали були платними і конкурували з кабельними, але такий підхід повністю дискредитував себе, така ж ситуація виникла і в Італії, і в Іспанії. Але сам факт затвердив ще більше в умах споживачів думка про платність цифрового мовлення. Цей досвід привів до того, що мовники зрозуміли, що широке впровадження цифрового телебачення можливо тільки з наданням спочатку безкоштовних пакетів. Зміцнення ж концепції нового формату на ринку дасть можливість з часом ввести і платні пакети.

Впровадження цифрових стандартів покладе край плутанині з аналоговими стандартами.

Вся епоха аналогового мовлення запам’яталася чехардою стандартів, дійшло до того, що майже кожна країна мала свою різновид аналогового телевізійного мовлення. Фахівці резонно вважали, що з введенням цифрового мовлення буде створено єдиний всесвітній стандарт, який дозволить уніфікувати обладнання, обмінюватися програмами. Однак реальність виявилася іншою, з’явився поділ за технологіями всередині країн. Для різних середовищ передачі були розроблені відповідні стандарти – для кабельних операторів DVB-C, для супутникових – DVB-S, для ефірних – DVB-T. Ось використання різних стандартів для ефірного та кабельного мовлення і виявилося невиправданим, приводячи до небажаних наслідків у розвитку наземного мовлення. Спочатку ефірна і кабельна середовище дуже близькі за характеристиками, так і кабельна мережа спершу створювалася для ретрансляції ефірного мовлення. Але більш високі характеристики кабельної мережі, відсутність в ній ряду характерних для ефіру перешкод призвело до того, що був створений окремий стандарт DVB-C, який значно відрізняється від DVB-T. Для ефірного мовлення передбачені додаткові механізми захисту, а пропускна здатність його каналу всього на 17% менше, ніж в кабелі. Платою за ці 17% і стала наявність нового стандарту, що спричинило за собою появу різних демодуляторів для аналогового і кабельного мовлення. “Красиве” технічне рішення зробило несприятливий вплив на ринок в цілому, ускладнивши введення наземного цифрового мовлення. Та й самим кабельним операторам вигідно використовувати декодер DVB-C так як в ньому зазвичай передбачені системи розмежування доступу, що відсутня в приймачах DVB-T. Тому більш прості ефірні системи і впроваджуються в сучасні телевізори.

Цифрове телебачення – це просто картинка хорошої якості.

Насправді цифрове телебачення пропонує ряд нових для споживача сервісів. По-перше, абонент може вибрати для себе потрібний пакет і тарифний план. По-друге, спрощується його сервісне обслуговування (включення, відключення, перехід на інший пакет). Все це відбувається буквально за лічені секунди. По-третє, споживач отримує якісний стереозвук і навіть Dolby Digital. По-четверте, існує сервіс EPG, який надає телепрограму на будь-який канал прямо на екрані телевізора.Користувач може групувати канали на свій смак, блокувати деякі з них від доступу дітей, можна змінювати мову субтитрів на каналах. Крім того не варто забувати про HDTV – телебачення високої чіткості, новий сервіс, можливе виключно в цифровому вигляді. Сьогодні така послуга стрімко набирає популярність. Правда для HDTV буде потрібно і відповідний телевізійний приймач.

Add a Comment