Найтехнологічніші будівлі



Сьогодні в світі все частіше використовується нові технології. Людина остаточно зрозумів, що на одного Бога покладатися не доводиться. Технології приходять і в наші будинки, роблячи проживання і перебування там максимально комфортним. Сучасні будови куди безпечніше, економічніше і розумніші, ніж їх попередники. Розповімо про найбільш технологічних будівлях, що існують в даний час на планеті.

Найтехнологічніші будівлі


Рухомі вежі Аль-Бахар (Абу-Дабі, 2012).

Останнім часом з’явилася тенденція будівництва висотних будівель в Азії. У Європі та США вже не женуться за поверхами та метрами, основний упор роблячи на технологічність своїх рішень. На цьому тлі дивно виглядають дві вежі Аль-Бахар, що в Абу-Дабі. У висоток близнюків в 29 поверхів фасади виглядають досить традиційно, але вони спростовують саме поняття нерухомості. Справа в тому, що у цих будівель фасади вміють рухатися. Таке рішення з’явилося не випадково – так інженери вирішили захистити приміщення всередині будівель від спеки, що стоїть зовні. В результаті зверху фасаду було поміщено щось на зразок золотистого покривала з сот, які в залежності від освітленості відкриваються і закриваються. Ступінь же розкриття цих сот визначається комп’ютер. У ранкові години вони повністю відкриті, а в полудень – закриваються. Варто відзначити, що це не єдиний випадок, коли за традиційної арабської архітектурою ховаються сучасні ефективні технології. Наприклад, знаменитий французький архітектор Жан Нувель при проектуванні офісного комплексу Агбар в Барселоні в 2004 році і вежі в Досі в 2012 році скористався схожими рішеннями. Фасади його будівель немов би оповиті накинутою вуаллю. Традиційних же вікон або зовсім не видно, або вони хаотично розкидані. Завдяки сонячним сенсорам можна управляти прозорістю покриву, що допомагає економніше кондиционировать офіси.

Найтехнологічніші будівлі

Банк HSBC (Норман Фостер, Гонконг, 1986).

У цього хмарочоса незвичайний вид, він нагадує вішалку. Проект виник в 1986 році, Норман Фостер під гаслом «будівля – це технологія» придумав дивне видання. Хоча у звичайних хмарочосів і був величний вигляд, все ж не обходилося без кількох проблем. У таких будівлях було незручно переміщатися, в них до того ж не вистачало свіжого повітря, а вже про модернізацію й мови бути не могло. Фостер взявся за вирішення актуальних проблем. Хмарочос в Гонконзі висотою в 47 поверхів проектувався близько п’яти років, зате будівництво зайняла всього лише два роки. Така швидкість пояснюється завчасним будівництвом елементів будівлі на заводах США, Японії та Англії. На будмайданчику ж блоки залишалося просто зібрати. Практично виявилося, що все приміщення, які були зроблені з полегшених конструкцій, повисли на каркасі, немов на вішалці. Зате такий проект зробив внутрішні зміни і модернізацію куди простіше. А всередині споруди Фостер створив кілька височенних атріумів в 10 поверхів. Це дозволило поліпшити внутрішню циркуляцію повітряних мас, що призвело до економії на системах вентиляції. А головним транспортним засобом стали зовсім не ліфти, яких тут все ж є в кількості 28 штук, а ціла система з 62 ескалаторів, які пов’язують рівні в будівлі. Схожі проблеми вирішував в Лондоні автор Центру Помпіду в Парижі, Річард Роджерс. Він побудував 14-поверхова будівля Ллойда. Як і в Парижі, внутрішня площа використовується тут по максимуму. Будівля опинилася буквально вивернутим навиворіт. Труби, сходи і ліфти розмістилися зовні фасаду. Внутрішній же атріум висвітлюється природним шляхом, що дозволило заощадити на електриці. Ось уже 25 років обидва цих будови є класикою хай-тека, вказуючи архітекторам напрямок на подальший розвиток.

Найтехнологічніші будівлі

Олімпійський водний центр (Заха Хадід, Лондон, 2011).

Якщо попередній зразок створювався з урахуванням майбутньої внутрішнього перепланування, то Лондонський Олімпійський водний центр зроблений з урахуванням протилежних завдань. Цей будівля спроектована так, щоб його можна було швидко розібрати і перебудувати.За дизайн відповідала Заха Хадід, один з головних креативних архітекторів сучасності. Проект в її голові з’явився ще в 2004 році, згідно з ним повинен був з’явитися водний стадіон на 2500 місць з трьома басейнами. Зовні сучасна будівля має бути схожим на якийсь фантастичний праска. Однак Олімпіада в Лондоні внесла зміну в ці плани. На водному стадіоні встановили ще й розбірні трибуни, схожі на крилах. Завдяки їм басейн вмістив додатково 15 тисяч глядачів. Тут же розмістилася і новітня телевізійна система, яка транслювала змагання. Хоча центр і виглядає футуристично, його основні деталі були виконані ще заздалегідь на заводі залізобетонних виробів. В результаті водний центр зібрали швидко, як конструктор, всього за рік. Багодаря такої конструкції будівлю сьогодні без проблем перебудовується. Центральна частина і трибуни будуть прибрані, при цьому віддалені елементи зможуть бути повторно використані. А відкриється оновлений басейн у 2014 році.

Найтехнологічніші будівлі

Особняк ZCB (Рональд Лу, Гонконг, 2012).

«Розумні» вдома і «зелені» будівлі з’являються, як гриби після дощу. Назва цього особняка роботи Рональда Лу розшифровується дослівно, як «будинок з нульовим викидом вуглекислого газу». Це своєрідний маніфест на захист природи, який максимально використовує зелені технології. Навіть електрику тут генерується з відходів. Каркас будівлі виконаний з перероблених матеріалів. У нього із заходу і сходу невеликі фасади. Симетрична дах покритий сонячними батареями, яка мало того, що захищає будівлю, так ще й допомагає йому самозатеняться. Північний же фасад практично постійно обдувається вітром, що дозволяє користуватися природною вентиляцією. Завдяки розумній орієнтації будинку і інтелектуальній системі управління мікрокліматом вдається заощадити до 45% енергії. Якщо не вистачає енергії сонця, то можна скористатися биодизелем. В ідеалі за рік будинок повинен споживати менше енергії, ніж він виробляє. Надлишки підуть в загальну міську енергосистему, поступово компенсуючи той вуглекислий газ, який був вироблений при будівництві будівлі.

Найтехнологічніші будівлі

30 St Mary Axe (Норман Фостер, Лондон, 2004).

При створенні цього «лондонського огірка» Норман Фостер прагнув зробити його максимально ефективним. Так народилася вежа, яка знаходиться під захистом повітря. Споживання ж енергії в ній вдвічі менше, ніж у аналогічних конструкцій. Будинки виконано у формі сітки з трикутників. Ця конструкція робить 41-поверховий хмарочос і витонченим, і стійким. Також вона економить внутрішній простір. Воно тут організовано так, щоб і зробити будівлю енергоефективним. Кожен поверх хмарочоса схожий на шестілістнік. Використовувані Фостером в Гонконзі атріуми тут винесені до фасаду і являють собою теплові труби. За ним повітря вільно переміщається між поверхами. Це дозволило оригінально вирішити питання вентиляції в будівлі. Повітря також виконує роль прошарку, яка не дає хмарочосу нагріватися влітку і захищає його взимку, не заважаючи при цьому природного освітлення. Аналогічна ідея була застосована Фостером через пару років в башті Херста, що в Нью-Йорку. Цей хмарочос створений також у вигляді сітчастої конструкції. Така форма дозволяє заощадити до 20% стали в ході будівництва, не кажучи вже про більш широке використання природного світла. Терморегулятором тут виступає сама банальна дощова вода, що йде по теплових трубках. Створена за такими принципами вежа виявилася ефективнішою аналогів мінімум на 25%.

Найтехнологічніші будівлі

Медіатека (Тойо Іто, Сендай, 2001).

Для Японії актуальні і хмарочоси, і землетруси. Саме тому з’явився скляний будинок, який не боїться таких природних катаклізмів. Японці приходять до висновку, що паперові книги вже віджили свій вік, сучасна ж бібліотека перетворюється зі сховища інформації в своєрідний її розподільник. Цю проблему архітектори намагаються вирішити вже з початку століття, але найкраще вийшло у японця Тойо Іто.Архітектор спроектував будівлю в Сендай, яке не просто розвиває ідею сучасного інформаційного джерела, а й саме по собі ніби виткане з різних сучасних технічних рішень. З боку бібліотека постає скляним кубом висотою в сім поверхів. Деякі фасади прозорі і пропускають денне світло, інші ж покриті листям алюмінію, які відображають зайве тепло. У кожного поверху своя, особлива планування, яка відрізняється від інших. Винна в цьому хаотична система труб, що проходить по поверхах. З іншого боку, вони так переплітають будівництво, що приймають на себе її вагу, допомагаючи вистояти в разі землетрусів. Також в трубах зібрані всі основні комунікації, в тому числі ліфти і сходи. Крім усього цього труби ще й виконують функції з управління мікрокліматом. Завдяки їм по будівлі течуть повітря і вода.

Найтехнологічніші будівлі

Офіс Sony City Osaki (Nikken Sekkei, Токіо, 2012).

Який же офіс без кондиціонера? І який же кондиціонер без електрики? Японці довели, що це можливо. Новий офіс одного з численних підрозділів компанії Sony зовні нічим не виділяється з числа таких же тисяч багатоповерхівок. А адже це досить цікавий і незвичайний екологічний проект. На південній стороні будівлі розміщені сонячні батареї, дах служить збіркою дощової води, внутрішня ж планування спеціально зроблена так, щоб співробітники якомога менше страждали від сонячних променів. Найголовніше ж, що східний фасад будівлі є величезним випарником. Цей японський офіс ламає всі стереотипи про будівлю такого типу і його пристрої. Тут звичайні елементи використовуються по-новому. Навколо східного фасаду пролягають пористі трубки з глини, по ним йде накопичена дощова вода. Її випаровування і викликає ефект кондиціонування. Якщо необхідно призупинити роботу системи, то жалюзі просто перекриваються трубки. Відмітна особливість від інших мікрокліматичних систем в тому, що тут надлишки тепла назовні не викидаються. Система трубок зовсім не вимагає електрики, охолоджуючи не тільки сам офісний комплекс, а й сусідні територія. Офіс Sony виступає в ролі такого собі водойми в центрі мегаполісу, який абсолютно безкоштовно пом’якшує спеку на площі в кілька кварталів.

Найтехнологічніші будівлі

Будинок Memu Meadows (Кенго Кума, Мему, 2012).

Сучасна «зелена» архітектура передбачає два конкуруючих підходу. Один намагається створювати розумні будинки, в яких були б реалізовані найсучасніші технічні рішення. Втіленням цього є ZCB від Рональда Лу. Другий же намагається використовувати сучасні технічні рішення і технології при будівництві звичайних будинків. Одним з прихильників такого рішення є японець Кенго Кума. У 2002 році неподалік від Пекіна він побудував цілий будинок з бамбука, правда, в стебла рослини був залитий бетон. А останнім проектом архітектора став експериментальний прозорий будинок, що з’явився на острові Хоккайдо. Архітектор створив будинок ТІБЕ, традиційне в цих краях. Каркас будинку був зроблений з модрини, а стіни народилися з шарів тефлону, склотканини і утеплювача. Останній є продуктом переробки пластикових пляшок. В результаті стіни цього незвичайного будинку не тільки володіють відмінною звуко- і теплоізоляцією, але ще і пропускають денне світло. Архітектор намагається довести право на життя свого експерименту. У разі успіху будівля буде клонувати. Адже будинок Memu Meadows може стати дешевим, простим і екологічним житлом.

Найтехнологічніші будівлі

Міжнародний торговий центр (Atkins, Манама, 2008).

Технологічні будинку передбачають максимальну економію електроенергії. Торговий центр в Бахрейні став першим великим будовою, на якому розташувалися вітряні турбіни. Коли в 2008 році два 50-поверхових хмарочоса були здані в експлуатацію, між ними встановили відразу три турбіни, зробивши будова справжньою електростанцією. Весь комплекс розташовується на березі моря. Там постійно дме вітер, а між висотними будівлями він ще більше посилюється.Завдяки цьому тридцятисантиметровий турбіни за рік виробляють гігават-годин. Це дозволяє задовольнити на 10% всі потреби в енергії висотної будівлі. Така ідея – ставити турбіни на житлових будинках, сподобалася і іншим архітекторам. Через пару років в Лондоні з’явився житловий будинок Strata SE1, а в Гунчжоу – офісний хмарочос Pearl River. І там, і там вітряні турбіни стали частиною загальної стратегії по скороченню викидів вуглекислого газу. Це дуже цінна стратегія, як і переробка сміття, повторне використання води та енергозберігаючі технології. Однак такий підхід подобається не всім. Так, у будівлі Strata SE1 форма даху нагадує бритву, в результаті воно отримало навіть титул однієї з найбільш потворних будівель країни.

Найтехнологічніші будівлі


The Shard (Лондон, Ренцо Піано, 2012).

Другим автором Центру Помпіду в Парижі виступив Ренцо Піано. Як і його колега, Норман Фостер, він цікавиться технологічними проектами. Не так давно в Лондоні був відкритий головний міський хмарочос The Shard, який нагадує формою інші проекти Піано – нью-йоркські вежі Банку Америки і Нью-Йорк Таймс. При цьому збігається не тільки форма – скляна скеля, але і функціонал. Вважається, що сучасний хмарочос повинен бути містом посеред міста. Це повинен бути самодостатній стійкий комплекс, максимально економічний і ефективний. Саме тому лондонське будівлю володіє максимумом технічних рішень, за винятком, хіба що, сонячних батарей і вітрогенераторів. Завдяки подвійному фасаду з повітряною подушкою будинок одержав теплоізоляцію. За допомогою сенсорів відстежується зовнішня освітленість екрана і змінюється автоматично проникнення всередину світла. Дощова вода йде для контролю мікроклімату та інших побутових потреб. Хмарочос сам переробляє свої відходи, забезпечуючи себе багато в чому електрикою. А біля підніжжя будівлі розташувалася велика транспортна розв’язка. Завдяки асиметричній формі і укріпленого внутрішньому ядру «Осколок» особливо стійкий. Він зможе витримати зіткнення з літаком і практично будь-яке стихійне лихо. Після подій 11 вересня такі властивості хмарочоса особливо актуальні. Варто почекати, чим же відповість новий Всесвітній торговий центр в Нью-Йорку.

Найтехнологічніші будівлі

Павільйон «Гаража» в Парку Горького (Шігеру Бан, Москва, 2012).

З відходів будинок ми вже бачили, а ось що щодо паперу? Японець Шігеру Бан є ровесником Кенго Куми. Цей архітектор зробив собі ім’я на будівництві будинків з паперу. Природно, вона просякнута особливим розчином, завдяки чому не рветься, не горить і не промокає. Це рішення японець використовує вже більше 15 років. Треба сказати, що воно з’явилося не тільки через нестримної фантазії майстра. Наприклад, в 1995 році після землетрусу в Кобе втратили дах людей треба було селити хоч в якісь житла. Так і був створений проект розбірного паперового будинку. Низька ціна паперу і легкість у виробництві сприяють зведенню непоганих тимчасових споруд з неї. А після того як вони зіграють свою роль, будинки можна просто пустити на переробку. Такі якості дуже затребувані в місцях усунення наслідків стихійних лих, а також для створення тимчасових будівель. Одне з останніх будівель знаменитого японця знаходиться в Москві. Тут, в парку Горького, восени 2012 року був відкритий павільйон «Гараж». У ньому розташувався центр сучасного мистецтва, одним із зразків якого можна вважати і сама будівля.



Add a Comment