Найбільш спірні книги



Інтернет увійшов у життя людей зовсім недавно. До цього основним джерелом знання були книги. При цьому їх історія тісно пов’язані з політичними і економічними обставинами. Також на долю книг часто впливала релігія. Ще в Давньому світі люди придумали лист, щоб зберігати свої знання в довготривалих записах.

З середини XV століття наступила епоха друкованої книги. Першою з них стала Біблія Гуттенберга. З того часу з’явилося безліч книг, багато з них стали причиною запеклих суперечок. Часто книги писалися з пропагандистськими цілями. Дослідники теорії змов зібрали цілу колекцію досить спірних друкованих видань. Розповімо нижче про найвідоміших і найвпливовіших книгах, досить спірних за своєю суттю.


Найбільш спірні книги

Король Фрост.

Хелен Келлер була американською письменницею, вона вела політичну діяльність і займалася викладанням. Народившись в 1880 році, дівчинка була цілком здоровою, але у віці 19 місяців її вразила сильна хвороба. Лікарі поставили діагноз «гостра закупорка судин шлунка і головного мозку». Сьогодні можна припустити, що це могла бути скарлатина або менінгіт. В результаті Хелен швидко втратила зір і слух. У 1887 році викладачкою дівчинки стала молода жінка Енн Салліван. Їй було всього 20 років, вона сама страждала розладами зору. Вчителька мала навчити Хелен спілкуватися дотиками до руки. Історія того, як Енн Салліван допомогла Хелен зруйнувати стіни її ізоляції від зовнішнього світу, отримала широку популярність після виходу стрічки «Створивши диво» в 1962 році. Коли Хелен була 11 років, вона опублікувала свій перший короткий розповідь, який має назву «Король Фрост» (The Frost King). Ця історія розповідала про короля Джека Фрості і його скрині коштовностей, який перевозиться слугами-чарівниками. На момент публікації цієї розповіді Хелен спілкувалася виключно з Енн Салліван. По суті саме вона і продиктувала цю історію для своєї учениці. Але після того як книга стала популярною, виявилася, що вона є прямим відтворенням одного з творів Маргарет Кенбі. В ході скандалу з’явилося безліч статей, які прямо звинувачували Келлер в шахрайстві. Багато хто дивувався, як змогла Хелен в такому юному віці придумати розповідь. Сама ж Келлер стверджувала, що раніше ніколи не чула історію Кенбі. Але сама Салліван стверджувала, що її підопічна читала цю книгу за допомогою пальців. В ході розслідування цієї історії вчені прийшли до висновку, що Хелен Келлер, можливо прочитала історію Кенбі, але забула про це, випробувавши напад кріптомнезіі. Було висловлено припущення, що Салліван прочитала чужу історію, передавши оригінал учениці у власному викладі. У Бостонській школі Перкінса для сліпих дітей, де вважалася Енн, було навіть проведено внутрішнє розслідування. Аж дві години вісім вчителів вчинили допит Хелен Келлер, щоб зрозуміти, свідомо чи її вчителька сфальсифікувала факти. У підсумку комісія не змогла винести вирок про порушення правил. Ці події послужили причиною нервового зриву бідної дівчинки. Вона вирішила більше ніколи не публікувати свої фантазії. А глава школи Майкл Анегнос перестав вірити в Енн і Хеллен, називаючи їх «живуть у брехні». Ці відомі суперечки Марк Твен в 1903 році описав, як «ідіотські і гротескні». Сама ж Хелен Келлер прожила довге життя, ставши першим слепоглухим людиною, яка отримала вищу освіту. Про своє життя вона написала кілька книг, довівши, що можна вести повноцінне життя і в такому стані.

Найбільш спірні книги

Слід восьминога.

21 грудня 1988 роки рейс 103 компанії Pan Am летів з Лондона в Нью-Йорк. На борту лайнера перебувало 243 пасажири і 16 членів екіпажу. Коли літак пролітав над Південною Шотландією, в ньому пролунав вибух. На лівій стороні фюзеляжу утворилася діра в півметра завширшки. Літак швидко розвалився і врізався в землю. В результаті падіння загинули не тільки пасажири, а й 11 чоловік на землі. Подальше розслідування встановило, що літак став мішенню терористів.Виникли гарячі суперечки про низку подій, що передували катастрофі. Були опубліковані заяви, про те, що ЦРУ знало про атаку. Найсвіжіша інформація про ті події відноситься до лютого 2011 року. Тоді колишній міністр юстиції Лівії Мустафа Абдул Джаліл заявив, що Муаммар Каддафі особисто наказав підірвати цей літак. У 1993 році світ побачила книга «Слід восьминога, або нерозказана історія Pan Am 103». Там розказано, як терористи змогли сховатися від служби безпеки в результаті операції спецслужб. Американський уряд відстежував шляхи контрабанди наркотиків. Для цього подвійного агента давали можливість провести свій товар, а спецконтроль його не перевіряв. Терористи ж на чолі з Ахмедом Джібрілем зуміли замість героїну вбудувати в магнітофон бомбу. Ще до виходу книги в 1990 році автор, Лестер Коулмен, в пресі був представлений як подвійний агент ЦРУ. В результаті опублікованій фотографії уряд США подало до суду на журнал «Times» позов на 26 мільйонів доларів. У 1991 році під час розгляду позову сімей загиблих до авіакомпанії Лестер під присягою заявив про причетність адміністрації по боротьбі з наркотиками до потрапляння бомби на літак. У відповідь на такі слова федеральний суд наклав обітницю мовчання на позивачів і відповідачів. У 1993 році книга «Слід восьминога» була вперше опублікована в Англії. У цій роботі містилася знаменита фраза «Ніхто не знає, що відбувається насправді». Сам Коулмен повідомив, що був змушений вдатися до політичного притулку в Швеції, щоб закінчити свій твір. Коли він перебував під захистом місцевого правосуддя, він під присягою дав показання, які зняли будь-яку відповідальність від авіакомпанії за ті події. У відповідь на це адміністрація по боротьбі з розповсюдженням наркотиків подала позов до лондонського суду. Справа була врегульована, а тисячі копій тексту – знищені. У вересні 1997 року Коулмен в Нью-Йоркському федеральному суді заявив, що брехав, стверджуючи про сприяння американських спецслужб терористам. Письменник визнав свою провину, отримавши тюремний термін. З 2011 року інтерес до книги з’явився у найбільших видавців – Kindle і Nook. За ці роки інтерес до справи не згас. Прихильники теорії змови базуються на тому, що серед пасажирів було мінімум чотири офіцери розвідки. Багатьох людей незадовго до польоту сповістили про смертельну небезпеку. Наприклад, міністр закордонних справ ПАР Пік Бота повинен був летіти цим рейсом разом зі своєю делегацією, але несподівано полетів раніше рейсом 101. У 2003 році відповідальність ща вибух взяла на себе Лівія. Уряд цієї країни пообіцяла сім’ям постраждалих по 8 мільйонів доларів. Це дозволило ООН скасувати введені санкції проти Лівії. Було знято і обмеження торгівлі з США.

Найбільш спірні книги

Англійська, як вона говорила.

Після публікації цієї книги в 1883 році відразу ж навколо неї виникли суперечки. Однак вони не носили серйозний характер, будучи пов’язані лише зі смішним змістом. Праці португальського автора Хосе де Фонсека стали відомі як розмовників. Книги допомагали мандрівникам спілкуватися на декількох чужих мовах. Найвідоміша публікація була португало-французьким розмовником, створеним насправді Педро Кароліно. Після успіху книги той вирішив надрукувати власну версію португало-англійського перекладача. Але на обкладинку своєї праці Педро вирішив розмістити ім’я Хосе де Фонсека без відома того. Такий крок повинен був надати книзі популярність. Проблеми стали виникати тоді, коли з’ясувалося, що сам Педро Кароліно англійська то і не знає! У підсумку «Англійська, як вона говорила» стала однією з найсмішніших книг, написаних в XIX столітті. Це класичний приклад ненавмисного гумору. Справа в тому, що переклад фраз англійською мовою абсолютно непослідовний і невірний! Широко відома думка, що Педро Кароліно використовував французько-англійський словник разом з португало-французьким розмовником Хосе де Фонсека. Але спроба створити виразні фрази англійською провалилася.Слова переводилися буквально в автоматичним режимі, що спричинило появу багатьох безглуздих виразів. Наприклад, португальська фраза «дощ як з відра» перевелося, як «дощ в банках». «Стіни мають вуха» перевелися як «стіни з чуток», «повзати рачки» стали звучати як «йти до чотирьох футів», «озеро повне риби» прозвучало як «озеро з помноженими рибами». У своїй передмові до американського видання Марк Твен писав: «Ніхто не може нічого додати до абсурдності цієї книги, навіть зімітувати її успішно можна».

Найбільш спірні книги

Паспорт в Магонія: від фольклору до літаючих тарілок.

Жак Валле є французьким письменником, уфологом, астрономом. Він має до того ж венчурний капітал. Понад півстоліття Валле був авторитетом з питань позаземного життя. У фільмі Стівена Спілберга «Близькі контакти третього роду» Валле навіть став прообразом для одного з персонажів. Жак був вельми шанованою дослідником, який зміг внести вагомий внесок у наукове вивчення цього питання. Валле брав участь в розробці першої комп’ютеризованої моделі Марса, а також у створенні мережі ARPANET, що стала попередницею сучасного Інтернету. Цей вчений був також членом Національного консультативного комітету в Університеті штату Мічиган. Валле брав участь в розробці штучного інтелекту, написавши до того ж ще й чотири книги з високих технологій. Інтерес Жака до технологій полягає і в тому, що він вклав свої кошти в 60 нових компаній. З них 18 сьогодні випустили свої акції на відкриті торги. Валле разом зі своїм наставником, астрономом Алленом Хайнекен, ретельно підійшов до вивчення феномена НЛО. Вчений вивчав його багато років, побувавши з дослідження в багатьох точках планети. Спочатку Жак опублікував свої роботи в яких підтримував теорію позаземного походження НЛО. Це найкращим способом пояснювало такий феномен. Вчений доводив, що позаземні форми життя відвідують нашу планету на своїх космічних кораблях. Але в 1969 році Валле раптом змінив свої дані, публічно оголосивши свої колишні висновки поспішними і не враховують багато інших даних. Вчений написав скандальний роман «Паспорт в Магонія: від фольклору до літаючих тарілок» в якому погляд на НЛО проводився вже під іншим кутом. У своїй книзі Валле проаналізував спільність між НЛО і культами, релігійними рухами, ангелами, примарами і психічними явищами. У тексті дається інша гіпотеза відвідувань, вона носить міжпросторовий характер. Згідно з нею НЛО і пов’язані з ними події відбуваються з інших реальностей та вимірювань, який існують разом з нашими. Валле доводить, що НЛО – всього лише сучасне прояв того явища, яке присутнє в перебігу всієї історії людства. Раніше йому приписували міфологічну або надприродну сутність. Міжпросторового теорія відвідування говорить, що інопланетяни можуть жити не за законами земного часу і простору. Це дає їм можливість перебувати серед нас і залишатися непоміченими. Те, що Валле різко перейшов в опозицію до традиційних поглядів уфологів, послужило його вигнання з їхніх лав. Однак наукова популярність вченого, як і його високий інтелект, зробили його теорію досить популярною. Валле переконливо припустив, що відстані між зірками занадто великі, щоб подорожувати зрозумілим нам способом. Ті ж структури тел гуманоїдів можуть бути і не пристосовані для тривалих перельотів. Очевидно, що НЛО вміють маніпулювати часом і простором. Валле вніс свій внесок в дослідженні деяких відомих надприродних явищ, на основі його книги з’явилися нові гіпотези про появу НЛО. Так, Хіларі Еванс пояснила здатність НЛО несподівано з’являтися і зникати з поля зору і з екраном радарів саме входом в наш вимір і виходом з нього. Поведінка літаючих тарілок свідчить про майбутній напрямок розвитку земних технологій.Валле також припустив, що вторинний аспект феномена НЛО полягає в тому, що відбуваються маніпуляції людьми. Вчений виступив за більш серйозну участь науки у вивченні цього явища, щоб люди якомога швидше змогли навчитися багатовимірним подорожам.

Найбільш спірні книги

брахмастра.

Стародавній світ подарував кілька досить спірних книг за все існування писемності, в тому числі релігійні тексти різних конфесій. Наприклад, один із зразків літератури санскриту. Цей індоарійський діалект послужив основою для індуїзму і буддизму. У літературі санскриту є досить багаті традиції драматургії і поезії, безліч науково-технічних, філософських і релігійних текстів. Безліч дослідників присвятили своє життя, щоб зрозуміти стародавні записи. Яскравим прикладом такої літератури є Пурани. У цих релігійних текстах розповідає про історію Всесвіту, від її створення до знищення, генеалогія царів, героїв, мудреців і напівбогів. Проте найцікавішим в таких текстах є сильна зброя, яке і породило навколо себе багато суперечки. В древніх писаннях говориться про брахмастра. Це зброя, створена богом Брахмою для захисту принципів дхарми. Брахмастра вважається самим смертоносним зброєю з усіх, створених коли-небудь. Його вплив не можна зупинити, а від руйнівної сили – сховатися. Брахмастра – дуже точне зброю, яке не може пройти повз своєї мети. Воно може вразити одну людину, а може – цілу армію. Щоб привести таку зброю в дію, необхідний високий рівень розумового зосередження. При цьому застосування брахмастра призводить до екологічної катастрофи – в радіусі її дії все тварини і рослини вимирають, а жінки і чоловіки стають безплідними. Ті, що вижили втрачають волосся і нігті, їжа стає непридатною для вживання. У засохлої же землі з’являються величезні тріщини. Сонце, зірки і небо огортаються хмарами, що призводить до поганої погоди. Не треба бути експертом, щоб зрозуміти, що властивості брахмастра досить сильно схожі з сучасним ядерною зброєю. У древніх текстах зброю згадується зазвичай в якості стримуючого інструмента, просто як загроза страшного застосування. У Рамаяне сказано, як брахмастра використовувалася Рамою для останнього удару в битві з Раваной. А ось зіткнення двох брахмастра здатне знищити Всесвіт.

Найбільш спірні книги

«Звіт з Залізної гори».

У 1967 році під час війни у ​​В’єтнамі американські міста охопила хвиля ескалації і цивільних заворушень. 16 жовтня світ побачила дивна книга «Звіт з Залізної гори, про можливість і бажаність світу». Книга стверджує, що вона є справжнім секретним звітом американського уряду. Передмову до книги написав Леонард Левін, який був позаштатним письменником в Нью-Йорку. Там було сказано, що доповідь створений 15 експертами, що входять в Спеціальну дослідницьку групу (ССД). Відповідно до тексту, це утворення працювало безпосередньо на уряд США. Група вперше зібралася в 1963 році на секретному підземному ядерному притулок «Залізна гора». У книзі сказано, що комісія періодично засідала там, починаючи з середини 1960-х. Вчені мужі обговорювали проблеми, які чекають США, якщо країна опиниться в стані постійного світу. Таємниця написаного звіт була виявлена ​​в 1972 році, коли Леонард Левін заявив в статті для «Нью-Йорк Таймс», що всі ці тексти – придумана їм містифікація. Спори почалися через те, що звіти угруповання в Залізної горе насправді виглядали як секретні документи. У них входили розумні слова, які показують розумову діяльність. У текстах ССД прийшла до висновку, що світ майже напевно буде невигідний для стабільного суспільства. Війна дуже важлива для економіки, тому для США необхідно залишатися в такому стані якомога довше. У доповіді говориться, що один з членів колегії, професор Джон Доу, вирішив випустити звіт на цю тему для громадськості.Група вважала, що уряди найбільших країн світу не змогли б існувати без війни, конфлікт носить життєво важливу функцію для направлення колективної агресії. ССД рекомендувала проводитися криваві ігри і запропонувала уряду створити альтернативних ворогів, щоб лякати громадськість. Це могли б бути повідомлення про інопланетян, або про що вийшов з-під контролю забруднення природи. Скандальним послужило пропозицію комісії відновити рабство. Доповідь детально розкриває причини необхідності війни. Це не тільки засіб вирішення національних суперечок між державами, а й також інструмент для управління безробіттям, скорочення населення. Війна дозволяє просувати наукові дослідження, розвивати мистецтво, забезпечити легітимність уряду, контролювати кримінал, даючи можливість небажаних співтовариствам можливість публічного виходу з тіні. Доповідь приходить до висновку, що в епоху світу просто необхідно знайти замінники для всіх функцій війни. Це допоможе запобігти краху суспільства. Такими могли б стати навмисні викиди в атмосферу. Це глобальна біда тільки згуртує всі людство. Також в доповіді пропонується уряду створити фальшиві інциденти за участю НЛО. Звіт серйозно пропонує задуматися про програму євгеніки. Книга стверджує, що без війни треба серйозну увагу приділити питанням репродукції людини. Необхідно ввести програму штучного запліднення і віддати її виключно у відання влади. Коли документ став доступний широким масам, він викликав паніку серед багатьох державних чиновників. Нібито президент Лондон Джонсон впав в лють, коли дізнався про витік інформації. Американські посольства по всьому світу отримали послання, які наказували максимально знизити громадські обговорення документа. Треба було стверджувати, що книга не має нічого спільного з офіційною політикою США. Згодом стало відомо, що книга стала результатом обману всього одну людину, Леонарда Левіна. А його роман в 1996 році був навіть занесений в книгу рекордів Гіннеса як найуспішніший літературна містифікація. Після свого випуску записки були названі «Нью-Йорк Таймс» бестселером, книгу перевели на п’ятнадцять мов. Незважаючи на всі визнання, багато людей до сих пір вважають цю працю витоком секретних документів уряду.

Найбільш спірні книги

Німеччина повинна загинути!

В ході Другої світової війни політична пропаганда робила багато, щоб сформувати судження широкої публіки. Історія того, як Гітлер отримав під свій контроль Німеччину, нацистська пропаганда навіть активно використовувала в школах і бізнесі. А ось в СРСР, Америці та Англії широкого поширення набули антинімецькі тексти. У 1941 році, в самий розпал війни, американський єврей-підприємець Теодор Кауфман став видавати брошури під егідою Американської федерації світу. Починаючи з 1939 року, Кауфман був сповнений рішучості запобігти участі своєї країни в світовій бойні. Одна з брошур називалася «Пасивна покупка». Там був заклик до американців протягом двох тижнів скоротити свої витрати, з метою демонстрації громадськості протесту проти втручання держави в війну. В інших брошурах містилися заклики до Конгресу. Але з разгорание Другої світової війни Кауфман переключив свою увагу на повне знищення німецького народу. Його найвідоміша книга отримала назву «Німеччина повинна загинути!» Випустив свій 104-сторінкову працю автор за свої ж кошти в спеціально відкритому для цього видавництві. Кауфман запропонував після перемоги розділити територію Німеччини між її сусідами, а всіх чоловіків і жінок примусово стерилізувати. Це нібито здатне значно вирішити проблеми людства. У самих США книга залишилася практично непоміченою, зате на неї звернули увагу в Німеччині. Там працю Кауфмана широко використовували в якості доказу міжнародних єврейських планів щодо повного знищення німецького народу.24 липня 1941 року, офіційна газета партії нацистів «Volkischer Beobachter» опублікувала статтю про цю книгу на своїй першій статті. Книга називалася не інакше, як «продукт кримінального єврейського садизму». У статті говорилося, що Теодор Кауфман був тісно пов’язаний з президентом Рузвельтом, впливаючи на політику країни. Це було неправдою. У той час Німеччина намагалася знайти схвалення в народі своєї агресивної політики і нападу на СРСР. Ідеї ​​Кауфмана якнайкраще лягли в основу обвинувальної кампанії. Саме тому ім’я Теодора Кауфмана для багатьох німців залишається відомим і сьогодні, тоді як більшість людей про нього взагалі нічого не чуло. Книга «Німеччина повинна загинути» стала офіційним приводом для облави євреїв в Ганновері. З 1 вересня 1941 німці зажадали від євреїв носити на одязі жовтий знак. В країні були поширені листівки, в яких говорилося, що особи з таким знаком складаються в змові знищити Німеччину за планом Кауфмана.

Найбільш спірні книги

Поема про Бого-людину.

Автор цієї праці, Марія Валторта, з’явилася на світ в Казерте, що в Кампанії, Італія. Коли дівчині виповнилося 23 роки, з нею стався нещасний випадок. Вона гуляла на вулиці зі своєю сім’єю, як раптом на неї накинувся злочинець і вдарив її незрозуміло чому залізним прутом. Цілих три місяці Марія була прикута до ліжка. Коли дівчині виповнилося 27 років, її сім’я переїхала в Віареджо, на узбережжі Тоскани. Поступово дівчина змогла нормально ходити, але наслідки тієї травми все ж дали знати про себе – останні 28 років свого життя Марія провела в ліжку. У самий розпал Другої світової війни, вранці в Страсну п’ятницю 23 квітня 1943 року, Валторта раптом почула сторонній голос, який попросив записувати його. Після цього Марія писала практично кожен день до 1947 року, а з перервами і до 1951 року. Вона використовувала пером ручку і кілька блокнотів. При цьому Марія заздалегідь не обмірковувала майбутні тексти. Вона просто не знала, що буде їй продиктовано на наступний день. Жінка навіть не перечитувала свої тексти з метою виправлення будь-чого. В одному зі своїх заяв Марія заявила: «Я можу сміливо стверджувати, що мій джерело мав нелюдське походження. Я сама не знала, про що пишу і не завжди навіть під час записів представляла, про що йде мова ». З 1943 до 1951 року Валторта написала понад 15 тисяч сторінок вручну, витративши на це 122 блокнота. Ці сторінка стали основою для її книги «Поема Бого-людину», склавши близько 2/3 всіх літературних публікацій автора. Праця докладно оповідає про життя Ісуса з моменту його народження до самого розп’яття. При цьому текст місцями складніше, ніж в Святих Євангеліях. У книзі багато говориться про подорожі Ісуса і про його розмові зі своїми учнями, майбутніми апостолами. Валторта не зраджувала навіть хронологічний порядок текстів. Ось і вийшло, що її писання послідовно не пов’язані з собою. Деякі з останніх глав були написані ще до перших, але текст плавно переходить від одного до іншого. Більшість написаних епізодів мають єдиний формат і структуру. Марія починає з опису сцени дії – живописного фону, дерев, гір і погоди в той день. Її картини дивні знанням Святої землі. Геолог Вітторіо Тредічі заявив, що такий детальний звіт Валторти про топографічні, геологічні та мінералогічних аспектах Палестини здається незрозумілим. Книга описує 255 конкретних місця в цій країні, при цьому про 52 з них Біблія взагалі ніколи не згадувала. З моменту публікації існування цих місць було підтверджено деякими древніми документами. У деяких випадках, таких як опису почуттів, Марія дуже докладна і мальовнича. Доктор Ніколас Пенде був вельми здивований тим рівнем деталізації, яким Валторта описала страждання Христа при розп’ятті. Адже описувані явища не всі лікарі можуть знати, при цьому деталі розповідаються в медичному стилі. “Поема Бого-людину” змогла прояснити деякі біблійні таємниці.Суд первосвященика Каяфа над Ісусом описується в усіх Євангеліях. Але деякі відносять його до нічного часу, а інші вважають, що дійство відбувалося днем. За версією Валторти суд відбувався двічі, вночі і після світанку. Книга «Поема Бого-людину» містить в собі ряд дуже конкретних вказівок по позиціях Місяця і зірок. У 1992 році в університеті Пердью астрономи проаналізували текст, щоб оцінити по положенням світил дату, що відбувається. Висновок виявився вельми красномовний – такий стан зірок було можливо тільки в 33 році нашої ери, про що і свідчить книга. У 1959 році книга була внесена в список заборонених Святою Церквою. Але з тих пір Католицька церква вважає за краще зберігати нейтралітет з цього питання. Книга «Поема Бого-людину” не пропагується, а й прямо не забороняється. Шестеро дітей, які бачили Діву Марію в Міжгір’ї, рішуче підтримали справжність цієї книги. Залишається загадкою і предметом численних суперечок то, як саме Марія Валторта змогла створити текст, так схожий на Біблію. На надгробку письменниці написано латиною «DIVINARUM RERUM SCRIPTRIX», що означає «письменник божественних речей».

Найбільш спірні книги

Молот відьом.

Починаючи з XII століття, Римсько-католицька церква зайнялася інквізицією. З того часу з’явилися деякі вельми суворі закони, створені під керівництвом священиків. Інквізиція прославилася своїм застосуванням тортур і страт для викорінення релігійної єресі. У результаті до початку XVI століття католицька церква досягла домінуючого положення в релігійній сфері в Західній і Центральній Європі. За цей період було прийнято безліч законів і правил, але найбільш спірним з них вважається той, що стосується відьом. Між XV і XVIII століттями по Європі прокотилася ціла серія полювань за ними. Відьом стали шукати навіть у європейських колоніях в Північній Америці. Люди дійсно вірили, що ці сатанинські створення серйозно загрожували католицької церкви. Не дивно, що ідеї про небезпеку і шкоду відьом для суспільства, часто публікувалися в романах і брошурах. Найбільш відомою з них стала книга 1487 року «Молот відьом». Людей, які поклоняються чаклунства, звинуватили в пособництва дияволу. Вважалося, що вони займалися злий магією, оргіями на своїх зборах і суботніх шабаші. У чаклунстві за свої злочини було звинувачено безліч людей. За все період гонінь на відьом було страчено від 40 до 60 тисяч осіб. Ще більше було психологічний вплив такої боротьби, жінки боялися зробити що-небудь, що могло б стати причиною звинувачення їх в чаклунстві. Книга «Молот відьом» була створена церковним інквізитором Генріхом Крамером. Метою її стало системне доказ аргументів про існування чаклунства. Книга всіляко намагалася дискредитувати всіх тих, хто не вірив у його реальність. «Молот відьом» стверджував, що жінкам більше притаманне відьомство, ніж чоловікам. Магістратам давалися докладні інструкції по виявленню і осуду відьом. Зв’язок цієї книги з Католицькою церквою породила суперечки. Сам Крамер стверджував, що отримав схвалення від вищих кіл інквізиції, але пізніше навіть самі священики назвали книгу неетичною. Історики виявили, що справжнім автором «Молота відьом» є німецький священик Яків Шпренге. А Крамер просто використовував його працю без згоди автора в надії на славу. У передмові до книги міститься підтримка від факультету теології університету Кельна. Але, як і багато чого в цій книзі, ця частина піддалася сумнівам. Швидше за все, її підробив Крамер. В результаті надовго книга стала настільною для світських судів по всій Європі епохи Відродження. У третій частині праці описується як раз, як треба переслідувати відьом. З 1487 по 1520 роки текст публікували тринадцять разів, з 1 574 по +1669 книга видавалася знову в цілому шістнадцять разів. Незважаючи на спірність католицького схвалення книги, опублікованого в самому її початку, воно віддалене так і не було, послуживши причиною великої популярності тексту.Після публікації «Молота відьом» переслідування нещасних жінок за звинуваченням у чаклунстві стали ще більш жорстокими і цілеспрямованими. Люди стали вважати, що відьми навколо них, і вони досить небезпечні. Книга говорить, що для чаклунства необхідні три елементи – злі наміри, допомога диявола і дозвіл Бога. Тим часом в книзі було повнісінько помилкових заяв. Так, малося на увазі, що якщо жінка під час суду не плаче, то вона – відьма. У наш час книга засуджена, як спроба прояви ненависті по відношенню до жінок. Адже всі жінки з сильним характером автоматично зараховувалися до відьом. Та й сама назва книги на латині Malleus Maleficarum є жіночим, натякаючи на те, що саме вони і є головним джерелом зла. В іншому випадку книга б називалася Malleus Maleficorum, що має на увазі чоловічу форму іменника для позначення чаклуна. Книга «Молот відьом» звинувачує їх в дітовбивстві, людоїдство, створенні злих чар для можновладців і в крадіжці чоловічих членів. Це дає можливість зрозуміти, якими ж представляли в Середні століття відьом. Незрозуміло, за рахунок чого текст став настільки популярним і як його взагалі допустили до друку і поширення.


Найбільш спірні книги

Сексуальна поведінка чоловіка.

Альфред Кінсі був американським біологом, який заснував в 1947 році Інститут з вивчення підлог, сексу та репродукції. На момент запуск одного з найбільших досліджень з питань статевого розмноження в історії США Кінсі був професором ентомології та зоології. Він зумів написати дві спірні книги, що стали одними з найбільш обговорюваних в XX столітті. У 1948 році з’явилася «Сексуальна поведінка чоловіка», а в 1953 – «Сексуальна поведінка жінки». У своїх публікаціях Кінсі аналізує дані про ту частоті, з якою люди вступають в різні види статевої активності. Вчений приділяє увагу впливу таких факторів, як вік, соціальний статус і релігійна приналежність, на сексуальну поведінку. Кінсі робить багато порівнянь між жіночої та чоловічої статевої діяльністю. З’явившись на світло в середині століття книги стали шоком для широкого загалу, породивши навколо себе безліч суперечок. Обурення у багатьох викликав інший погляд на традиційне уявлення про сексуальність, а також те, що книга торкнулася досі заборонені для публічності теми. Альфред Кінсі завдяки своїм роботам став батьком сексології. Цей напрямок досліджувало сексуальність систематично і з наукової точки зору. Роботи Кінсі справили великий вплив на формування соціально-культурних цінностей не тільки в США, але і в інших країнах. Але критики, після детального вивчення праці вченого, задалися питанням про те, як же саме він отримав необхідну інформацію. Адже дослідження сексу Альфредом Кінсі вийшло далеко за рамки простого інтерв’ю з учасниками випробувань. Сюди входило і безпосереднє спостереження за їх сексуальною активністю. Вчений досліджував велику кількість прямого гомосексуального поведінки. Кінсі заявив, що це було необхідно, щоб завоювати довіру своїх підопічних. Він заохочував своїх співробітників робити те ж саме, експериментуючи з широким діапазоном сексуальних дій. Професор вважав, що особистий досвід допоможе вченим краще зрозуміти звіти піддослідних. В рамках дослідження Кінсі створив затишний куточок у своїй мансарді, знімаючи там приватна порно. Обговорюючи це, письменник Джеймс Джонс і британський психіатр Теодор Далрімпл відзначають, що така поведінка була зумовлена ​​сексуальною потребою самого Кінсі. Після раптової смерті Альфреда Кінсі в 1956 році реальні розбіжності виникли навколо даних в таблицях 30-34 чоловічої частини досліджень. У тексті Кінсі розраховував кількість оргазмів, в доподросткового віці. Вчений доповідав про спостереження за оргазмами у трьох сотень дітей у віці від п’яти місяців до чотирнадцяти років. Було відзначено, що інформація була отримана зі спостережень батьків і вчителів. Кінсі також розповідав, що брав інтерв’ю у дев’яти осіб, звинувачених в розбещенні малолітніх.Ці люди описували Кінсі реакцію на секс дітей. Такі факти негайно викликали загальний подив з приводу загального підходу вченого до дослідницької діяльності. Та інформація, яка отримана при дослідженні чоловіків, не могла бути отримана без співпраці з розтлівачами. У 1998 році з’явилася документальна стрічка, яка прямо стверджувала про роботу Кінсі з німецьким педофілом Балусеком. Однак інститут Кінсі спростовує всі звинувачення, стверджуючи, що Альфред отримав інформацію від однієї особи, поставши її, як отриману від декількох. До того ж у людей є сумніви з правильності складеної вченим вибірки населення. Для експерименту підбір учасників є нескладною статистичної процедурою. А ось Кінсі в своїх дослідженнях використовував непропорційно велике число ув’язнених, повій і особливо гомосексуалістів. У своїх дослідах професор взагалі не вдавався до участі чорношкірих людей. Всі ці факти навіть стали причиною появи руху «анти-Кінсі», розпочатого в 1981 році Джудіт Рейсман.



Add a Comment