Анорексія.Міфи про анорексію



Анорексія – це повна або часткова відмова від прийому їжі. Більшість людей дізналося про це захворювання через хвилі смертей манекенниць, які свідомо відмовлялися від їжі, щоб виглядати худими.

Анорексія.Міфи про анорексію


Виявилося, що анорексія не таке вже й рідкісне явище. При цьому виділяють нервову анорексію, при якій розлад прийому їжі пов’язане з бажанням самої людини схуднути, а також психічну анорексію, яка пов’язана з відмовою від їжі під дією депресії, стресів, ідей про отруєння.

Близько 90% всіх хворих на анорексію – це дівчата віком від 12 до 24 років. Багато хто не сприймає це захворювання всерйоз, задовольняючись міфами про нього, лікарі ж б’ють на сполох, побачивши наростаючі масштаби проблеми. Розвіємо ж основні помилки про анорексію.

Людина, яка хворіє на анорексію, просто намагається привернути до себе увагу.

Анорексію потрібно сприймати насамперед як серйозне захворювання, в корені якого лежать порушення в харчуванні. Невірно буде сприймати це явище як хороше або погане поводження, адже анорексія – це психічне захворювання. Для багатьох саме анорексія є виходом зі складних життєвих ситуацій, часом єдиним.

Анорексія є проявом егоїзму.

Відповідно до цього міфу людина, що страждає на анорексію і вимовляє “Я товстий” всього лише хоче почути комплімент на свою адресу. Однак насправді хворі мають спотворене сприйняття власного тіла, вони ніби виглядають постійно в криве дзеркало. Через це їх не відпускає відчуття власної недосконалості і каліцтва. Одним з показових симптомів анорексії є постійне відчуття власної повноти, а затвердження знайомих, що це неправда лише посилюють підозри.

Анорексія може цілком успішно контролюватися самою людиною.

На жаль, сама людина не може контролювати цей процес. Анорексія зовсім не так нешкідлива, ця форма харчового розладу відноситься до числа серйозних психологічних захворювань. Помічені і випадки смертей, серед психічних захворювань саме анорексія тримає лідерство за відсотком смертності.

Розлади харчової поведінки пов’язані лише з вагою і їжею.

При розвитку анорексії, так само як і інших форм харчового розладу, хворі отримують проблеми, які пов’язані не тільки зі споживанням їжі. Адже голодування, очищення організму, а також постійний контроль за кількістю їжі стають поступово просто-таки нав’язливою ідеєю, що є симптоматичним для більш серйозних порушень психіки.

Анорексія.Міфи про анорексію

Анорексія може бути лише у білошкірих дівчат.

Прийнято вважати, що анорексія – жіноче захворювання, яке проявляється в підлітковому віці, при цьому виключно у білошкірих дівчат. Однак численні дослідження спростували цю точку зору. Анорексії можуть бути піддані і чоловіки, і жінки незалежно від раси, віку та соціального становища.

Якщо людина хвора на анорексію, то він не може страждати обжерливістю.

Насправді ж практично кожен другий з хворих на нервову анорексію має напади обжерливості, які потім “компенсуються” проносними, штучним викликанням блювоти або виснаженням себе надмірними фізичними навантаженнями.

Якщо людина харчується тричі на день, то анорексія у нього розвинутися не може.

Набагато важливіше не те, як часто їсть людина, а те, що він є і в якій кількості. Деякі хворі відмовляються від цілої групи продуктів, інші ж жорстко обмежують себе в загальній кількості споживаної їжі. Наприклад, людина може харчуватися кілька днів цілком нормально, а ось потім з метою позбавлення від зайвих калорій помітно обмежує себе в їжі.

Хворі на анорексію вживають в основному корисну їжу, хоча і мало.

Це твердження теж невірно, відзначено навіть, що для додання собі бадьорості і заповнення відсутньої енергії, хворі зловживають солодощами та взагалі цукровмісних продуктів.

Анорексія не загрожує тим, хто постійно займається фізичними вправами, зміцнюючи тіло і серце.

Віра в даний міф чревата тим, хто хворіє на анорексію і не ставиться до свого стану серйозно. Багато хто навіть вважають, що простого і постійного прийому вітамінів цілком достатньо для заповнення відсутніх поживних речовин. Але при великих фізичних навантаженнях, в комплексі з голодуванням, неповноцінним харчуванням можливі найсерйозніші наслідки і важкі ускладнення.

Анорексія.Міфи про анорексію

Анорексія є засобом контролю.

Це твердження частково правдиво. Люди, хворі на анорексію, вже мають досвід поразок і безпорадності в питаннях вирішення важливих життєвих завдань. Ці хворі мають посилену потребу в успіху і незалежності, але у них спостерігається прагнення задовольнити це деадаптівним чином. Деякі фахівці розглядають анорексію як реакція протесту на безпорадність, в основі якої лежить втрата контролю над життєвими ситуаціями. Зі зменшенням можливості контролю над станом справ почуття безпорадності наростає, а потреба досягнення контролю хоч в який-небудь сфері зростає. У такій ситуації саме контроль над прийомом їжі і власною вагою стає тією самою областю, яка і компенсує почуття безпорадності. При цьому відмова від прийому їжі стає першою вдалою спробою компенсувати невдачі в житті. Тому хворі і бояться під впливом лікарів, рідних, та й власного апетиту повернутися до звичайного прийому їжі – адже це буде означати втрату контролю в цій останній сфері власного панування. Це явище і заважає хворим на анорексію повернутися до нормального режиму харчування. Щоб успішно протистояти анорексії і лікувати її треба спробувати знайти в житті пацієнта ті сфери життєдіяльності, в яких він здатний вести боротьбу і приймати рішення. Це стає чудовою альтернативою тим саморуйнівним зусиллям, що додаються хворим при голодуванні. Будь-яка людина має масу життєвих можливостей, просто часом їх не помічає. Можливо треба лише дати людині можливість доторкнутися до них, тоді й потреба в анорексії зникне.

Анорексія – явище тимчасове, просто черговий життєвий період.

Знову варто нагадати, що анорексія – серйозне психічне захворювання харчової поведінки, слід негайно лікувати це явище. Не можна очікувати, що анорексія пройде сама собою. Зволікання у вирішенні цього питання загрожує ускладненнями.



Add a Comment